Різдво Христове

Різдво Христове – що це за свято? Які його традиції? Про все, що пов’язане з Різдвом, ви зможете дізнатись, прочитавши нашу статтю.

Різдво Христове – велике свято, урочистий день для всіх християн. Цього дня у людину втілився сам Бог, Спаситель світу. Дивно, що у Святому Письмі немає жодної вказівки на те, що день появи Месії на світ — це церковне свято чи якийсь особливий день. На той час дні народження не святкували в принципі. Та й давня Церква не відзначала Різдва. Народження Христа святкувалося у день Богоявлення.

Напевно, всі знають історію про волхвів, які прийшли вклонитися юдейському цареві, побачивши зірку на Сході. Але самі волхви були юдеями. У що вони вірили? Чому і для них Народження Спасителя стало великим святом? Чому вони приготували особливі дари, куди входило масло для бальзамування померлих — смирна?
Як пост пов’язаний із вигнанням бісів у Біблії? Чи постився сам Христос?

Коли святкують Різдво православні — 25 грудня чи 7 січня? Чи знали ви, що перший Григоріанський календар «упустив» 10 днів навмисно?

Як зрозуміти, що відбувається на святковому богослужінні на Різдво? Що таке тропар та кондак? Ми докладно розібрали склад богослужіння на Різдво.
Чому на Різдво прийнято вбирати ялинку, хіба це не світська новорічна традиція, що має коріння в язичництві? Чи ялина стояла поряд з різдвяними яслами? Хто з християн першим придумав вбирати ялинку?

У цій статті ми постаралися зібрати для вас відповіді на найважливіші для християнина питання про свято Різдва, цікаві факти та листівки, за допомогою яких ви можете привітати своїх близьких.

Різдво Христове: історія свята

Отже, звернемося до історії святкування Різдва Христового. Здавалося б тут усе просто. Цей день описаний євангелістами, безперечно, для християнина народження Царя Небесного, втілення в людину, можливість просити відпущення гріхів і вічне життя — велике свято. Не все так просто. Як ми вже й говорили, про святкування Різдва у Писанні не йдеться. І особливо немає обітниці наряджати ялинку, дарувати один одному подарунки.
Історія Різдва Христового описана у Святому Письмі, але святкування цієї події з’явилося пізніше. Різдво — одне із дванадцяти великих свят православної Церкви. У нашій традиції їх прийнято називати двонадесятими святами, це великі урочистості Церкви, які йдуть після Великодня. В іудейській традиції не святкували дні народження, у що важко повірити сучасним людям, і в Писанні немає обітниці про спеціальне святкування. Перші згадки про Різдво відносяться до IV століття. У 360 римський єпископ Ліберій згадував свято Різдва. У II столітті про Народження Христа говорили у день Богоявлення. Свято Богоявлення відзначало одразу три великі події — Народження Ісуса, принесення дарів та Хрещення. У старих требниках Різдво називають «Зимовим Великоднем», Воскресіння Христове було наслідком Різдва. Навколо них формувалася вся церковна практика. Це свято присвячене земному життю Христа. Наш Спаситель народився не в розкішному замку, а в хліві, де худоба ховалась від негоди. У римському храмі Санта-Марія Маджоре зберігається, ймовірно, частка ясел Ісуса.

Ісус Христос народився у Віфлеємі, того року імператор звелів провести перепис новонароджених. Богородиця та Йосип були з роду Царя Давида. У міських готелях по дорозі до Віфлеєму місця їм не знайшлося, тому Спаситель Світу з’явився на світ поряд зі стійлом, а Богонемовля поклали в годівницю для худоби — Його перші ясла. Про чудо, що відбулося, першим дізналися пастухи, які охороняли неподалік свої стада, як говорить Євангеліє від Луки. Зоряною ніччю до них з’явився Ангел Господній, щоб сповістити Велику Радість «бо нині народився вам у місті Давидовому Спаситель». Разом з Ангелом з’явилося і численне небесне військо, що волає «Слава у вишніх Богу!». Першими, хто вклонився до Господа, були прості люди, і прості люди стали першими проповідниками Христа. Ангел сказав їм: «Не бійтеся: се бо благовістку вам радість велику, що буде всім людом, бо народився вам сьогодні Спаситель, що є Христос Господь, у Давидовому граді», і смиренні пастирі перші удостоїлися поклонитися заради спасіння людей, що прийшов до «рабія зрака». Що ж означали ці слова? До народження Христа Бог ще ніколи раніше не втілювався. Взявши на себе гріхи світу, Ісус подарував людям надію на Спасіння, заповідавши своїм учням насамперед любов. Апостол Павло говорив, що смерть для нього стала б придбанням, тому що в тілі він був відлучений від справжнього джерела життя Христа. заповідавши своїм учням насамперед любов. Апостол Павло говорив, що смерть для нього стала б придбанням, тому що в тілі він був відлучений від справжнього джерела життя Христа. заповідавши своїм учням насамперед любов. Апостол Павло говорив, що смерть для нього стала б придбанням, тому що в тілі він був відлучений від справжнього джерела життя Христа.
***
Волхви Мельхіор, Бальтазар і Гаспар (у латинській традиції) побачили Вифлеємську зірку на Сході і також зрозуміли, що це означає народження Спасителя світу. Прийшли вони, швидше за все, із Персії. Незважаючи на те, що волхви були язичниками, що шукали правду, їм відкрилося сонце істини. У ті часи астрономія часто поєднувалася з астрологією та язичницькими практиками, тому в сучасному розумінні волхви були кимось на зразок магів. Хоча перси та юдеї вважали, що вірять Єдиному Богу і сприймали один одного прихильно, волхви, звичайно, не могли вважатися богообраним народом. Вони принесли Богонемовляті свої дари (золото – знак царської влади, ладан – знак священства і смирну (пряний пахощі) – їм умощували тіла померлих, символ того, що Ісус Христос має померти і воскреснути. Зороастрійське вчення про Саош’янтів (трьох врятував) які навчать людей Благої віри) перегукувалося з вченням про Месію. Поява волхвів у день свята означало, що Спаситель прийшов не до одного народу, а до всіх людей.

Навіщо ж став людиною Син Божий? Бог відкрив нам шляхи спасіння. Суть людини поєдналася з Божественною суттю. Ісус вдягнувся в людину, щоб зцілити людство. Він приніс нам дивовижний дар благодаті і від нас потрібно лише гідно і праведно прийняти цей дар. Явлення Бога в тілі – це жертва, яку й спокутували всі гріхи людства. Причому не лише минулі, а й майбутні гріхи. Про «усиновлення» Богом Батьком через Бога Сина пише Феофан Затворник: «Дух Божий робить синами – відроджуючи, чи всіх? Не всіх, а тільки тих, котрі увірували в Господа, поклали слідувати Йому в усьому, і задля цих прихильностей прийняті на вподобання Боже, як би наречені бути синами».
На місці, де Бог прийшов у світ, зараз знаходиться базиліка Різдва Христового. Базиліку заклала рівноапостольна імператриця Олена. Базиліка діє безперервно, будівля базиліки страждала від воїн та пожеж. Під базилікою знаходиться печера, її місце відзначено срібною зіркою із чотирнадцятьма променями. Це місце народження Господа нашого Ісуса Христа.

Напередодні Різдва Христового передсвятковий день Святвечір. Святвечір — це «двері», що відкриває брами в Різдво.

До дня Різдва, великого свята, люди дотримуються Різдвяного посту. Пости у житті християнина займають одну третину року. У ці особливі дні християни намагаються доторкнутися до лихоліття, Вічності. Віруючі наслідують Христа, адже Христос постив. Намагатися уподібнитися до Христа треба не тільки в їжі, а й у духовному житті. Ми співпереживаємо навіть не самому святу Різдва, а явленню у світ Христа, тому, що Бог став людиною. Піст — це час очищення в духовному житті та одна з основних духовних діл людини. Святі угодники Божі постили, про що є численні згадки у Писанні. Багато Святих Подвижників проводили в суто пості все своє життя. Ісус говорив про необхідність посту Апостолам. На запитання Апостолів — чому їм вдалося вигнати бісів з біснуватого, Ісус відповів, що цей рід виганяється лише постом та молитвою. Молитва – для душі, а піст для тіла – важливі справи християнина. Різдвяний піст підготовчий. Ми готуємося до Різдва Господа, до дня великого свята, таке свято слід зустрічати з духовною чистотою. Щоб день Різдва не став звичайним днем, дотримується посту, людина кається у гріхах, щоб душа сприйняла це свято.

Символи Різдва Христового

Напередодні Різдва, на Святвечір, готуються святкові страви — сочево і кутя. Слово «вечір» саме пов’язане з приготуванням сочива. Це страви з пропарених злаків із медом. Їдять у Святвечір лише один раз, після святкового богослужіння.

Основним символом самого Різдва, звичайно, залишається Різдвяна ялинка. Вона займає особливе місце у православній традиції. Символами Різдва і зараз залишаються Священні дари — золото, ладан та смирна.

Ще один важливий символ Різдва – Віфлеємська зірка.

Люди завжди вдивлялися в зірки і захоплювалися нічним небом. Але Вифлеємська зірка посідає особливе місце. Це та зірка, яка привела до колиски Ісуса волхвів з дарами. Її промені вказали шлях до місця народження Спасителя. Вважається, що після цього волхви самі прийняли християнство та проповідували Христа. Цю зірку у будинках кріплять на верхівку Різдвяної ялинки. Восьмикінцева зірка присутня також на іконі Божої Матері «Неопалима купина». Раніше її встановлювали і на куполи перших церков. Історію зірки зі Сходу описав євангеліст Матвій. Волхви добре знали карту зоряного неба і вважали, щоби зірки — це не просто космічні об’єкти, а й знаки, які розповідають про долю людей. У П’ятикнижжя Мойсея міститься передбачення пророка Валаама. Ця людина не належала до ізраїльського народу, вона мала язичницьке походження. Він проголосив «нову зірку від Якова», тому волхви чекали на появу особливої ​​зірки на Сході. Поклоніння Ісус від язичників, волхвів говорить про те, що всі часи і народи, всі земні царі рано чи пізно схиляться перед Христом.

Ангел і дзвіночки нагадують нам про проголошення народження Господа пастухам. Дзвін дзвіночків прославляє Господа. У багатьох країнах на Різдво прийнято запалювати свічки. Їхнє світло символізує Божественне сяйво радості Різдва Христового.

Традиції святкування Різдва різняться у різних країнах.

Відповідно, і символи Різдва можуть бути різними. У Росії її вкоренилася традиція Різдвяного вертепу. Вертеп – це печера Різдва, її роблять своїми руками та встановлюють у храмах, на площах міста та у будинках віруючі. Вертеп «приїхав» до Росії із середньовічної Західної Європи. У ті часи активно боролися з язичницькими традиціями та обрядами. Багато християн за своєю немочею брали участь у святі бога Мітри, язичницького бога Сонця. Це посилає нас до історії встановлення самого свята Різдва. День Різдва збігався з днем ​​Сонцестояння, що мало і символічний підтекст. Церква почала святкувати Різдво окремо від дня Богоявлення, щоб замінити християнськими святами язичницькі.

Нехай багато християн і не організовували язичницькі свята, навіть стаючи мимовільними учасниками застілля, вони завдавали шкоди своїй душі. Так можна було подумати, що між шануванням Христа та шануванням інших неіснуючих богів немає істотної різниці. Церква мала або відлучити «наполовину язичників» або вигадати спосіб встановити справжнє християнське свято, яке нагадує про те, що до нас прийшов Христос Спаситель. Незважаючи на те, що у виділенні Різдва зі свята Богоявлення була і безперечна користь, низка богословів вважає, що в цьому знайшлися певні мінуси для християн. Різдво стало не так тісно асоціюватися з явленням у світ Бога. Блаженний Феодорит Кірський говорив: «…Сутній Бог і Божий Син, маючи невидиме єство, коли став людним, став для всіх явним» .
***
У ті часи у святах Різдва брали участь не лише співачі церковного хору, а й парафіяни. На спеціальному столику над престолом встановлювали статую Діви Марії. Хлопчик із церковного хору, що зображував Ангела, сповіщав про народження Месії. А священики зображували вифлеємських пастухів. Після проголошення вони входили до вівтаря. Далі було невелике подання на Біблійну тему, яке називалося «Вертепним дійством», а в Західній Україні просто «Вертеп».
У Європі XVI століття такі містерії проводили лялькові театри. Такі театри мали декорації, що нагадують декорації сьогоднішніх різдвяних вертепів. Їх вирізали з паперу, дерева, ліпили із глини. Зараз вертепи часто просто встановлюють біля входу до храму чи будинку.
Католики та протестанти також роблять адвент-календарі. Адвент – це чотири тижні до різдва. Для дітей у таких календарях залишають невеликі подарунки.

Чому різняться дати святкування Різдва у різних церквах. Багато хто запитує, коли відзначати Різдво Христове — 25 грудня чи 7 січня? У деяких країнах, наприклад, у Молдові, широко відзначаються обидва Різдва — за старим і за новим стилем. Це з конфесійним розмаїттям біля країни. в Україні святкування Різдва за Юліанським та за Григоріанським календарем теж стає традицією.

У стародавньому світі єдиного календаря не існувало. Юлій Цезар був одним із найосвіченіших людей свого часу. Він зрозумів, що є необхідність створення календаря. Юліанський календар встановив Юлій Цезар, що випливає із самої його назви. Грецька наука того часу вже знала, що Земля робить повний оберт навколо сонця за 365 днів і 6 годин. Насправді це не зовсім точні цифри — за 365 днів, 5 годин, 49 хвилин. Юлій Цезар зажадав, щоб у календарі поєднувалися римські назви та грецькі наукові відкриття. У цьому календарі також, як і Григоріанському, 12 місяців, високосні роки, 365 днів на рік. Додатковий день з’являється кожні чотири роки. На жаль, неточність у 11 хвилин стала критичною. Так, за 128 років у календаря з’явився б цілий зайвий день. У 1582 стало очевидним, що треба розробляти новий календар. Папа Римський Григорій XIII увів календар, який називається відповідно Григоріанським, у ньому менше високосних років. Роки, які діляться на 100, але не діляться на 400, стали містити в собі 365 днів. Чому виникли суперечки, якщо новий календар був досконалий? У ньому навмисне пропустили десять днів. Країни приймали новий календар у різні періоди, що народило кілька плутаниць у важливих історичних датах.

Питання це не таке однозначне, як здається, і справа не тільки в календарях. Сьогодні наша Церква живе за Юліанським календарем, хоча в деяких країнах Григоріанський календар вважається найточнішим. Різниця між цими двома календарями в обчисленні. Юліанський та Григоріанський календар – це питання богослов’я. Після Жовтневого перевороту Юліанський календар визнали «мракобесним», усі світські свята відзначаються за Григоріанським календарем, у 1923 році Церква намагалася під тиском перейти на новий стиль, але УПЦ залишилася вірною Юліанському. Католики та протестанти відзначають Різдво за Григоріанським календарем, як і низка православних Церков за кордоном.

Нам досить точно відома дата зачаття матері Іоанна Хрестителя, Єлизавети (23 вересня за старим стилем). Ми знаємо, коли Захарій пішов з Єрусалиму, відомо, що в шостий місяць після зачаття Іоанна Хрестителя ангел з’явився Пресвятій Богородиці. Цей день став днем ​​Божественного зачаття Ісуса Христа. Ми не можемо знати точної дати, але можемо розрахувати, що Народження Христа припадало на середину зими.

Святкове богослужіння

Велич свята відбивається у святковому богослужінніна Різдво. Цього дня читається молитва “Царю Небесний”. Саме так ми називаємо Христа, шануючи Його Господом Богом. Ця молитва не читається лише в період від Великодня до П’ятидесятниці і їй відкриваються багато богослужінь, а не лише святкові. Далі йде ектіння та гімн «З нами Бог». Цей гімн нагадує нам пророка Ісая, який за 700 років до Різдва Христового сповістив про пришестя Спасителя світу, народженого від Діви. Він описав події Його земного життя, смерть та воскресіння. Далі йде пісня Симеона Богоприймця, яка говорить про принесення Богонемовля до Єрусалимського храму, яке традиційно відбувалося на сороковий день життя. На святковому богослужінні на Різдво співається ірмос — заголовок Різдвяного канону. У каноні дев’ять пісень, початок дев’ятої пісні (ірмос) – це нитка, що пов’язує Старий Поклик з Новим Завітом. Він говорить про те, що нам, християнам, краще любити мовчання. Багато проповідників не можуть підібрати слів, щоб передати суть таємниці Народження Христа. Богослужіння проходить церковнослов’янською мовою. Гімнографія Стародавньої Русі та Візантії величезна. Напередодні свят ранкове та вечірнє богослужіння зливається в одне «всеночне бдіння». Такі богослужіння бувають лише двічі на рік — на Різдво та на Великдень. В Український Православній Церкві проходить Патріарше різдвяне богослужіння, коли Предстоятель  звертається до пастви. Як ми знаємо, всі богослужіння йдуть добовим колом.

Утреня Різдва співається вночі. Цієї ночі ми чуємо Ангельську пісню: Слава у вишніх Богові, на землі мир, у людях благовоління. Це подяка Богові за те, що він втілився і врятував нас. Ми чуємо також поліелей, вірші з цих псалмів прославляють милість Господа. Далі йде велич – короткий спів, що славить Бога. До складу святкової ранку входять статечний і статечний антифон. Антифони наслідують хор Ангелів, що славить Господа. Назви звертаються до способу виконання цих піснеспівів. Так Антифони співаються по черзі. Далі йде прокимен, що передує читання уривка з Писання, присвяченого Різдву Христовому. Після чого слідує стихира євангельська, яка пояснює слова Писання.

Гарною традицією на Різдво в Україні є їхати в Почаївську Лавру