Гора Божа біля Почаєва

Про Почаївську Лавру знає багато людей. Знає і про те, що в Почаєві було кілька явищ Пресвятої Богородиці і Вона залишила на камені відбиток своєї правої стопи. Але, Почаїв не єдине місце, де були явлення Пресвятої Богородиці і де вона залишала відбитки своїх ніг. Були явища Богоматері та відбитки її слідів і в Підкамені і на Божій горі …

Не менш шанованої вірянами є Божа гора, що в селі Великі Бережці Кременецького району на Тернопільщині. Божу гору в погожі дні можна бачити з лаврської дзвіниці.

Про шанування Божої гори місцевими жителями можна багато не говорити, воно настільки велике, що золоте зображення її столоподібної вершини що розташували на сучасному гербі Великих Бережцях (насправді ж верхівка її має дві вершини). За горою в селі визначають навіть те, якою буде погода: якщо з неї йде хоча б одна хмаринка, чекай дощу; якщо ж небо над горою чисте, то і погода буде хорошою.

Втім, повагу пам’ятка здобула зовсім не за метеорологічні властивості, а за те, що, вона ще з княжих часів, з ІХ-Х ст., як вважає дослідник Волині Володимир Рожко, була місцем подвижництва численних монахів. І саме там, розповідається в різних варіантах народних легенд, з’явилася Богородиця і залишила слід від своєї стопи. Відповідно до одного з таких переказів, за часів монголо-татарської навали Божа Матір зійшла на гору і гірко заплакала над нещастями бідних людей. Чудо побачили місцеві селяни, які ховалися від татар на вершині. Вони захотіли підійти до Богородиці, щоб поклонитися їй, але свята піднеслася на Небо, а на місці, де вона торкнулася землі, забив чисте джерело з цілющою водою. Ще одна легенда розповідає, що на Божій горі у давнину стояв оточений кам’яними стінами монастир, і якось під час чергового татарської навали його захисникам не вистачило води. Саме тоді на скелястій вершині з’явилася Божа Матір, а на місці явлення забило джерело Богородиця заборонила захисникам торкатися до клаптика землі, на який вона ступила. Один з воїнів не послухався — монастир провалився під землю, а до наших днів з того часу залишився слід від стопи Діви Марії.

І справді, на одній з верхівок Божої гори відвідувача зустрічають скелі та печери в них: одна — природна, але розширена ченцями, а інша – повністю рукотворна. Печери ці мають міцні двері. В одній з них розташована каплиця Святої Трійці. На вершині існування печер видають тільки невеликі димові труби від грубок всередині гори – свідоцтво, що подвижницьке життя в цьому місці триває досі. Ще один доказ — дбайливо доглянуте місце явлення Богородиці, розташоване на західному краю вершини: над ним стоїть імпровізований синій намет, відкрита до східної сторони — вівтаря, іконі Христа і підставки для свічок просто неба. Люди моляться на Божій горі протягом цілого року і іноді біля підніжжя можна побачити цілі ряди автобусів і легковиків.

А ось на другий, поросла лісом, вершині гори стоїть новозбудована церква, під якою — ще одна печера. Це підземелля розширюють самі паломники. Печера «росте». Її глиняно-пісковиковий стелю покривають випалені полум’ям свічок хрестики. Підземелля висвітлюють тільки свічки – ті, що стоять в ніші біля копії Почаївської ікони Богородиці.

З каменю у зведенні капає вода … «Називаємо ці краплі сльозами Божої Матері», – каже доглядач печери.

Чоловік років двадцяти відмовляється називати своє ім’я і охоче розповідає, що воду, яка повільно стікає з каменю в печері, вважають цілющою. Втім, зцілень, які сталися на Божій горі, що не записують, як це роблять, наприклад, в Почаєві. Незаписані досі залишається і сама історія цієї святині.

Що стосується назви Божої гори, то існує три версії її походження:

  • від імені князя антів Божа, про який писав готський історик Йордан;
  • від назви слов’янського племені бужан;
  • від чуда явлення Божої Матері.

Вперше про пам’ятки документи згадують в XVI ст. Так, в 1555 р власник частини села Бережці Іван Бережецький скаржиться на купців, які не хочуть платити мито, об’їжджаючи Бережці за Божою горою. Уже в 1600 р Божа гора – межа володінь Ганни Гойської (Держком, Гостському), відомої покровительки Почаївського монастиря, і князів Бережецьких (Побережецкіх, Подбережецкіх) – складаються в далекому спорідненість з династією Ягеллонів.

Внести благодійну пожертву авторам статті можна: 
на картку Приватбанк: 4149 6293 5763 2108
на картку Монобанк: 4441 1144 0210 2543
Завчасно дякуємо всім небайдужим православним. Спаси Вас Господи.

Після смерті А. Гойської Бережці повністю перейшли поміщикам Бережецьким. Вони, як писав М. Теодорович, в XVI ст. позбулися свого княжого титулу. Саме в той час розвитком, відновленням навколишніх монастирів займався новий ігумен Почаївського монастиря (з 1602 г.) Іов (Залізо). Завдяки його старанням вдалося відновити печерні монастирі в Стіжку, Збаражі, Підкамені і на Божій горі. Як зазначає Володимир Рожко, ігумен Іов і сам неодноразово приходив з Почаєва на Божу гору, щоб там помолитися.

У XVIII ст. гору називали «Бужа». Завдяки спогадам мандрівника А. Рафальського відомо, що в 30-х роках ХІХ ст. на її вершині стояла каплиця, а в 1865 році її вже не було. Тоді ж в одній з печер там перебував чернець-відлюдник на прізвище Степанюк.

За оновлення каплиці Святої Трійці на Божій горі взялися тільки в 90-х роках ХІХ ст. воїни 42-го Якутського полку, який перебував в Кременці. Дерев’яну церкву приписали до приходу Бережці, але сталося так, що вона стала єдиним на прихід храмом – сільська церква згоріла в Першу світову війну. Каплиця ж перестояла і Другу світову війну, а спалили її в 1960 р. за наказом радянської влади. Не помилували тоді і печери-келії — її підірвали в 1961-му.

«Коли в 1960 р. комуністи закривали скит і знищували духовні пам’ятники на Божій горі, селяни почали просити одного з партократів не робити насильства, тому що Бог все бачить … партократії з запалом став переконувати селян, що Бога немає, а якщо він є, то нехай забере у нього саме дорозі … І Господь за блюзнірство виконав його прохання. Через дві години йому зателефонували і повідомили, що під час вибуху в лабораторії єдиною жертвою стала його дочка », – передає В. Рожко спогади Бережецьких старожилів в дослідженні« Стежками історичної Волині ».

Відроджувати святиню почали після того, як Україна стала незалежною: облаштували місце, де, згідно з переказами, з’явилася Богородиця і стояв монастир, облаштували джерело і печери, а нещодавно збудували дерев’яну церкву. Паломники йдуть до Божої гори постійно, але найбільше їх збирається на Преполовеніе – свято, яке припадає на середину періоду між Великоднем і Вознесінням. Тоді на Божій горі служать особливо урочисті літургії.

2.3/5 - (15 votes)
Підписатися
Сповістити про
guest
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі